crazy hands art: "Hedera Helix отруйна"

Коли я була маленькою, найбільше я любила читати та гратися " у будиночки в розрізі". Читала я все, шо потрапляло у руки - від Нестайка до часопису "Хімія і жизнь". А розріз будиночків завжди був творчим - я зі вселякого мотлоху та маленьких іграшок та іхніх залишків створювала бажевільні інтер'єри на підлозі та трубі центрального отоплення, що слугувала за другий поверх. У найпристижнішому (з точку зору "удобств" та естетики) кутку завжди стояла окраса мого іграшкового світу - мацьопкий порцеляновий сервізик, німецький іграшковий посуд, розписаний "у квіточку", але не так-сяк, ва по-справжньому, охайно і вигадливо, "вікторіанськими"трояндочками. Слово "вікторіанський" я узнала значно пізніше, з якоїсь статті у питомому дитячому часописі "Знаніє - сіла", там ж пояснювалося, шо воно такоє і давалися приклади виробів у вікторианському стилі, всі ці пастельно-квіткові сюсіпусі. Ось тут я і потішилася,бо миттєво збагнула, що моя посудка - "вікторіанська"! Де вона, тая посудка, у яких краях, яка маленька дівчинка нею зараз бавиться...? Нє даьот отвєта.... Але якась така ніжність до "вікторианського" у мене залишилася. Тому поява такої "старої вікторианської коробочки" мене не здивувала, підсвідомість видала на поверхню всі дитячі психотравми, задані часописом "Знаніє - сіла". А ще ця коробочка нагадує за формою старі радянські стаціонарні сільнички кухонні. Що ж, і в цю коробочку можно сіль насипати та ще й додати якоїсь трутки, буде дуже по-вікторианському..... А то раптом сусідка, місіс Ваніш, довідається про вас такооооє.... Ось на ланч її і запросите, а сендвічи не досолите,а сільничка прямо перед нею.....