crazy hands art: "Хімічне весілля Розенкрейца"

Багато читати шкідливо. Горе від писменності.... Особливо шкодить велика швидкість читання, від того можуть полетіти провідники, напівпровідники і взагалі, контакти, будь-якого роду. Колись, дитиною, я "ковтала" книжку, якої завгодно грубезності, за добу. Іноді ставила надприродні рекорди. Одного зимового вечора, я, в 54-й чи 58-й раз сіла читати "Вершника без голови", подолала я його години за 3-4, тут бахнула північ і полягала я спати. Та це мені не вдалося, бо у голові через перенапругу з"явилася паралельна дійсність і вилізла зовні і стала просто дійсністю. Хтось сильно стукнув мене у маківку і відкрила я очі - темрява була і одночасно її не було, був синюватий морок, в якому тихо і жахливо повз лішко ступала синя напівпрозора шкапа і ... усміхалася (!) мені.... Чому я тоді не посивіла чи не зреагувала іщя якось природно? Звісно, на коняці сидів ВІН, але це було не найжахливіше, справжньою макаброю була кінська посмішка. Так я і просиділа до ранку у зацепенінні.... Більше я ніколи не читала "Вершника без голови".....
Багато читати шкідливо, бо потім з'являються такі от назви для коробок-цукерниць. Хоча, хто сказав, що мистецтво - це не алхімія? Найправдивіша трансмутація. Як ви розумієте, із читанням я не зав'язала. Нічому мене не навчила жахлива коняча посмішка.