crazy hands art: "Осінні спогади про каталог електронних ламп"

Перший мій мистецький успіх спідкав мене на уроці прородознавства у 3 класі... Якогось зимового вечора я сіла із двома картонками і наклеїла на них такі собі букети із засушених листочків та квітів. Навіть загорнула їх у целофан, для захисту "красочного слоя". Вийшло гарно. Батьки були у захваті, понесли шедеври до школи. І ось, моя вчителька, на уроці природознавства, демонструючи ці аплікації моїм тоді дебільним, а нині геть забутим однокласникам, розхвалювала мене та мої роботи і наочно пояснювала застосування творчих принципів у житті буденному. Правда успіх пішов у парі із велечезною образливою несправедливістю - вчителька чомусь вирішила, що може забрати (назавжди!) мої картинки для прикрашання класу, до того ж не питаючи мене. Я була дитиною сором'язливою та вихованою, тому не змогла опратестувати таке, вибачте, рішення. Але пам'ятаю досі. Батьки втішали і казали, "іще зробиш, он скількиу тебе листочків". А от це правда, листочки, квіточки та іншу травичку я збираю і засушую все життя, принаймні навіть не можу згадати, коли це почалося. Кінець літа та осінь, то були мої часи! Оббиралися всі городи, парки та ботанічні садові ланшафти. Здобич тяглася до дому і всі ці скарби складалися між сторінками батькового грубезного довідника "Каталог електронних ламп". Запаси поповнювалися кожного року. Іще в діло йшли товстезний фотоальбом "Прага", припханий татом із означеного міста у 63-му році та неприродно важкий томяра "Як зберегти своє здоров'я", придбаний мамоюна початку 70-х. І ось, найвисохлі, найперші листочкі стали у нагоді, не пройшло й 35-ти років. Але ви уявляєте, скільки їх іще там залишилося, у "Каталозі електронних ламп"?!